МАЗЕПА – це тремтіння від маківки до пʼят та безмежне благоговіння для піаніста. Нелюдські страждання, справжнє випробування для конкурсантів-піаністів. Трансцендентальний етюд № 4 «Мазепа» є одним з найскладніших як музично, так і технічно. Для успішного виконання потрібна надзвичайна швидкість та витривалість ( час виконання твору приблизно сім хвилин), а також повне та досконале володіння інструментом через велику кількість стрибків на відстань більше октави. Оскільки звук цього твору дуже насичений і складний, він часто вводить слухачів в оману, може почутися, що грають два піаністи в чотири руки. Легенда про Івана Степановича Мазепу-Колединського (1632–1709 р.) сьогодні жива як ніколи. Кожен рік її музичну версію використовують піаністи багатьох країн світу для визначення найкращого з найкращих. Цю легенду переказували у своїх творах геніальні митці Вольтер (1731), Лорд Байрон (1819), Віктор Гюґо (1829). Композитор Франц Ліст спочатку присвятив йому Трансцендентальний етюд № 4 (1852 р.). Остаточна версія цього фортепіанного етюду призвела до створення оркестрової симфонічної поеми «Мазепа».